Дорогоцінний Ісус Христос

Відповіді не здивували :)Про смерть Ісуса Христа у 33-річному віці ми чуємо в проповідях і читаємо в деяких книгах. Це поширена точка зору.Проте прискіпливий погляд на історичний контекст і деякі новозавітні тексти дає вагомі аргументи на користь того, що Ісус помер ближче до 40 років.Коли я буду готовий представити аргументи в письмовому вигляді, то опублікую їх тут.Зрештою, немає різниці, в якому віці помер Ісус. Це не питання нашого спасіння, а лише бажання точніше зрозуміти різні аспекти життя нашого Господа.

Протягом усього першого послання апостол Іван підкреслює, що інтелектуальне розуміння того, ким є Ісус і що Він зробив для нас, неодмінно виявлятиметься в практичному стилі життя, а саме — у праведному ходженні перед Богом.Іван виступає як проти релігійного формалізму, що виражається в дотриманні певних правил, так і не погоджується з єретичним плюралізмом, який проявляється в прийнятті несумісних між собою точок зору щодо Ісуса Христа.Зрештою, ідея апостола проста: якщо ти вважаєш Ісуса Господом і Спасителем, ти — істинний Його послідовник, який прагне жити так, як жив Ісус. У цьому полягає секрет щасливого перебування у Христі та близьких взаємовідносин із триєдиним Богом.

Протягом тисячоліть — від звичайних людей, які займалися ловлею риби, до вчених, що сиділи в університетських замках, — суспільство старалося зрозуміти особистість Ісуса Христа. Ключові запитання, які бентежили уми, були такі:• чи справді існував Ісус?• якщо Ісус існував, то чи дійсно Він був таким, як про Нього пишуть автори Нового Завіту?Якщо на перше запитання існує загальний консенсус як серед віруючих, так і серед невіруючих, що Ісус був історичною особистістю, то відповідей на друге запитання так багато, що просто диву даєшся. Чому так, можете подумати ви? Адже все просто: вір, як написано! Проте, як показує практика, для багатьох людей це непросто. Саме тому майже щороку видаються книги чи друкуються статті, які кидають виклик ортодоксальному розумінню Ісуса Христа. Причина різноманітних поглядів у тому, що використовуються різні передумови. Існуючі дані — одні, а підходи до їхнього тлумачення — різні. Наприклад, якщо дослідник дотримується передумови, що Ісус був втіленим Богом (висока христологія), тоді для нього не буде проблем вірити ні в непорочне зачаття, ні в чудеса, що здійснював Ісус, ні в Його воскресіння. Але якщо вчений починає з переконання, що надприродних явищ не існує, тоді він підходитиме до дослідження особистості Ісуса як до звичайної людини (низька христологія), яка була незрозуміла своєму поколінню та зазнала гонінь з боку влади.

Розділ теології, що вивчає особистість Ісуса Христа, називається христологією.Виділяють два основні підходи до дослідження: «христологія зверху» та «христологія знизу».У першому підході наголос робиться на предвічному існуванні Ісуса та Його божественності.У другому підході увага зосереджується на людській природі Ісуса та Його діяльності на землі.Обидва підходи важливі й необхідні для збалансованого розуміння того, що Біблія стверджує про Ісуса Христа.

Знати Ісуса Христа і знати про Ісуса Христа – це не одне і те ж саме.

Усвідомлюючи наближення жахливих страждань, Ісус все одно мужньо йде до призначеного Отцем кінця. Його сміливість виявилася не у відсутності страху перед смертю, а в тому, що, знаючи про всі страждання, які Йому доведеться пережити за гріхи людей, Він не відступив, а прийняв рішення стати замісною жертвою, завдяки якій ми отримали спасіння. Своєю смертю Ісус скинув «начальства і влади, Він відважно викрив їх і переміг у Собі» (Кол. 2:15).

В останні десятиліття можна багато чути про христоцентризм. Хоча і до цього стверджувалося, що наше життя, богослів’я і проповідь обов’язково повинні бути христоцентричними, з чим я безумовно погоджуюся, проте з появою гіперхристоцентризму з’явилася герменевтична небезпека дивитися на текст Біблії не через призму авторського задуму, який виводиться внаслідок історико-граматичного дослідження, а суб’єктивно, з використанням такої передумови, яка в деяких випадках (особливо під час тлумачення Старого Завіту) спотворює оригінальний задум біблійного автора.Як ви вже зрозуміли, основна проблема такого герменевтичного підходу — у тлумаченні Біблії. Якщо спрощено, то ключова різниця між гіперхристоцентричністю (ГХ) та помірною христоцентричністю (ПХ) полягає в такому:ГХ: кожний текст / історія / вірш Біблії — про Ісуса Христа.ПХ: усе Писання веде до Ісуса Христа.У чому загалом проблема гіперхристоцентричного підходу? У нехтуванні оригінальним авторським задумом. Так, я погоджуюся з тим, що вся біблійна історія Старого Завіту загалом обертається навколо Божої обіцянки послати Викупителя, яка виконується в Новому Завіті. Тобто існує історичний авторський задум, як я це бачу, але також існує Божий задум у загальній картині. Вони між собою гармонічно поєднані. Бог спрямовував як історію людства, так і авторів біблійних книг таким чином, щоб у результаті постала цілісна картина спасіння. Біблійні книги та записані історії — це пазли. Канон — це загальна картина. Проте без правильної герменевтики ця картина буде хибною.Чому ж, попри очевидні екзегетичні неточності, ГХ набула такого широкого розповсюдження і практично стала синонімом христоцентричної проповіді (яка насправді є гіперхристоцентричною)?Відповідь очевидна: багато проповідників концентрувалися (і, на жаль, продовжують це робити) лише на тому, що означає біблійний текст у світлі авторського задуму, без поєднання тексту із загальною Божою картиною у світлі викупної жертви Ісуса Христа. Внаслідок цього проповіді часто ма

Життя в очікуванні приходу Господа — це життя в радості й спокої. Радість — від усвідомлення того, хто ми у Христі і що нас очікує в майбутньому. Спокій — від довіри Божому провидінню та виконанню Його обітниць.

«Якби ви знали, що саме в цей момент Ісус дивиться на вас, чи займалися б ви тим самим, чим займаєтеся зараз?»Таке запитання корисно ставити собі протягом дня, особливо в часи спокус та випробувань. Адже одна справа — коли ми ревно тримаємося біблійного вчення про всюдиприсутність триєдиного Бога, інша — як ця доктрина впливає на наше практичне життя.

Буду вдячний за вашу увагу. Не проігноруйте це опитування, мені ваша думка, як потенційних читачів книги дуже важлива.

Джонатан Едвардс, пастор-богослов XVIII ст., пояснюючи твердження стосовно Бога та відчуття, які людина має у взаємовідносинах із Ним, провів аналогію між медом і солодкістю. Людина може розуміти, що мед солодкий, проте це буде лише поняттям, доки вона не скуштує його та на власному досвіді не відчує солодкості.Продовжуючи його думку, зазначу, що можна мати глибоке розуміння того, Ким є Ісус, знати про Його риси характеру, значущість Його вчинків для життя в благодаті та спасінні загалом, проте не переживати на власному досвіді наслідків перебування у Христі.Регулярні сердечні переживання щодо життя, неспокій через невпевненість у вічності спасіння, недовіра Божим обітницям, сумніви в достатності Божої благодаті тощо, можливо, є наслідком того, що про «солодкість» Ісуса людина має лише інтелектуальне знання.

Положення людини у Христі повинне вести не до гордості та відокремлення, а до смирення й співчуття до тих, хто розчарувався, відкинув або не пережив любові Божої через Ісуса.

Перефразовуючи Брюса Шеллі, історика церкви, зазначу, що вся ідея християнства обертається навколо істини, що вічний Бог принизив Себе втіленням, прожив безгрішне життя серед людей, незаслужено страждав, узявши на Себе гріхи Свого творіння, помер, воскрес і вознісся у славі.Секулярний світ не може і не хоче прийняти цю істину: не може, тому що не розуміє, і не хоче, тому що є рабом Божого ворога.Тому християни повинні бути тими людьми, які несуть світло Христового воскресіння в усі сфери суспільства.Не потрібно поводитися так, ніби Христос воскрес лише для нас, наших віруючих друзів чи нашої деномінації. Будьмо тими людьми, які несуть Добру Новину всім, хто трапляється нам на життєвому шляху.Христос воскрес!

Про смерть зазвичай писати важко. Особливо про трагічну смерть невинної молодої людини, яка протягом короткого життя випромінювала співчуття та любов до нужденних.В цей п’ятничний день Ісус вже висів на хресті. Спотворений та закривавлений внаслідок бичування, в терновому вінці, шипи якого впивалися в тонку шкіру на голові, Господь затуманеними очима дивився на Своїх мучителів, що глузували, жінок і чоловіків, матір, учня… й тихо помирав.Важко осягнути розумом біль та страждання втіленого Бога, Який прийшов у світ заради цього жахливого моменту на Голгофі. Усі пророцтва, вся історія людства і весь Божий задум були спрямовані на дерев’яний хрест, на якому висів Господь, що взяв на Себе гріх світу.Чому? Ісусові страждання викупили Божий народ від гріха, примирили зі святим та справедливим Богом та принесли спокій і мир у серце втомленого грішника, що мучився під тягарем гріхів.Наша дорога до вічного життя вистелена муками та любов’ю Ісуса Христа. Бог Отець приймає нас на основі жертви Свого Сина та через Бога – Духа Святого дає нам нове життя. Все від Нього, через Нього і до Нього – триєдиного Бога! Пам’ятаймо про це!